Для в’єтнамців чай — це не просто традиційний напій, але ще й й шлях до в’єтнамської філософії та їхньої культури. Уява про чай у цій країні походить від легенди про Шеннонга (був такий Король-фермер), він і "впровадив" в’єтнамський чай у традицію. У в'єтнамі чай спочатку вважався ефективною лікарською рослиною, та поступово перетворився на звичайний та щоденний напій для всіх в’єтнамців. За тисячі років розбудови та збереження цієї нації, в’єтнамський народ і загалом в’єтнамська культура охоплювали та змішувалися з різними чайними культурами майже з усього світу, у неї привнесли щось своє китайський чай, японський і навіть мав місце своєрідний обмін із західною аристократичною культурою чаю. Тому, коли говорити про в’єтнамську чайну культуру, потрібно мати на увазі в’єтнамський Tra Thuc, унікальне мистецтво насолодження чаєм, усе це глибоко пов’язане з надзвичайно широким спектром культурних і поведінкових аспектів жителів в’єтнаму: «Mộc» (Лево) що собою символізує щирість, «Văn» (Поезія) - символ естетики, «Ngự» (Королівський) - уособлює сутність, «Tĩnh» (Мир) символізує душу, ну і «Thư» (Філософія) - це інтелект. Уся в'єтнамська чайна культура наскрізь просочена філософією інь і ян і п'яти елементів. Через ритуал вживання чаю в’єтнамці мають змогу передавати мрії про мир, стабільність і зростання.
Чай як сировинну рослину вирощують по всій країні, починаючи від північних провінцій зі стародавніми поважними чайними деревами, вік яких сягає 500 років, до самих південних провінцій, де культивують різноманітні нові сорти чаю, але самі продуктивні в цьому сенсі гірські регіони, такі як провінція Лам Донг.
Загальна площа на якій вирощують чай у В'єтнамі становить понад 130 000 гектарів, що дає змогу виготовляти понад 5000 тонн готового висушеного чайного листя щорічно, а це у свою чергу робить В'єтнам аж п'ятим (!) за обсягом експортером чаю в світі, що є неаби яким результатом для такої маленької країни.