Це в якомусь сенсі справжня "важка артилерія" традиційних китайських чайних смаків. Практично всі, хто любить чай, особливо добротний, знають про ні на що не схожий деревно-землянистий (або деревно-сухофруктово-горіховий) смак цього виду, і навіть ті, хто його ніколи не куштував, однозначно так чи інакше десь чули про нього багато байок або саг.
Характерна риса виробництва шу пуерів - так зване "вологе скиртування" (во дуй), або в якомусь сенсі взбражіваніе. Це робиться досить просто - свіжозібрану сировину проминають (вручну або механізованим способом) до такої кондиції, щоб виділилося якнайбільше свіжого соку (що й буде запорукою якісної ферментації), далі все це звалюють у величезні купи, які поливають водою і накривають тканиною на місяць-два. Потім регулярно весь вміст купи перетрушують (внутрішні шари переміщують на поверхню і навпаки), у такий спосіб домагаються рівномірності зістарювання. При цьому постійно контролюється температурний режим і вологість, також має бути забезпечена відповідна циркуляція свіжого повітря.
Мікроорганізми в таких умовах швидко розмножуються і переробляють сировину до потрібної кондиції (вона залежить від сорту майбутнього чаю). Далі вся ця справа надходить на сушку, дезінфекцію та провітрювання. А потім - або йде фасування в розсипному вигляді, або пресування в різні форми. Для Шу якість зібраної сировини не має критичного значення, важливішим моментом є сам купаж, з якого роблять млинець, - це пропорції (співвідношення) дрібного листя до великого, чайних бруньок до живців. Майбутній смак теж не сильно залежить від якості та виду сировини (але є нюанс - для цього використовується листя тільки старих дерев), місцевості та ще менше від пори року, коли відбувався збір, тут також основну роль відіграє спосіб (рецептура та особливості техпроцесу обробки) виготовлення та склад купажу.