Цей неординарний і один з найбільш затребуваних в Україні напоїв - чай улун, у нього є й інша назва - оолонг, що означає "темний дракон" (у перекладі з китайської). Це частково (або, так би мовити, наполовину) ферментований чай, який походить із Китаю і в рідній класифікації за глибиною окислювання посідає середнє місце між класичними зеленими і сильно ферментованими червоними чаями.
З чого і як його виробляють.
Технологічний процес виготовлення всіх улунів наступний: насамперед заготовляють відповідну сировину (це листя з певних сортів чайних дерев і з певної місцевості), потім його трохи підв'ялюють на прямому сонці (але вельми недовго), і далі всю цю справу складають у великі спеціальні сита з натурального бамбука і ставлять у тінисте місце для процесу ферментації. Відмінність виробництва улуна від усіх інших сотрів чаю в тому, що в процесі окислення напівфабрикат у ситах регулярно струшується (приблизно щогодини-півтори) - це сприяє кращій аерації, більшому виділенню соку і якіснішій ферментації, що дасть унікальний смак майбутньому чаю. Це одна з причин, чому улуни часто виходять дорожчими за інші чайні види. Сумарно за такої технології сировина досягає не більше 50 % ферментації.
.jpg)
Оскільки окислення буде не повним, воно стосується не всього листка, а тільки його поверхні та країв, що дає змогу середині зберегти всі властивості свіжої сировини. У цьому і полягає унікальність улуна, це забезпечує сумарність властивостей зелених і червоних чаїв, максимальну користь і крутий смак. Загалом улуни можна ще розділити на два підвиди: світлі (вони піддаються меншому ступеню окислення і будуть ближче до зелених, Тегуаньінь, наприклад) і темні - з більшим ступенем, і стоять ближче до червоних, наприклад Да Хун Пао.
По закінченню окислення (ферментування, яке досягло приблизно 50% глибини), напівфабрикат потрібно дістати з сит і піддати своєрідному "прожарюванню", причому одразу двічі, цей прийом має забезпечити зупинку процесу окислення (змінюється склад сировини та знищуються мікроорганізми, що переробляють її). Якщо цього не зробити - то на виході буде не улун, а звичайний червоний (чорний) чай. Ну і далі - найпростіше: липке підсмажене листя потрібно буде скрутити і повторно просушити, тоді чай готовий і його можна фасувати. Скручування і фасування давно вже механізоване й автоматизоване, але деякі елітні й особливо дорогі улуни й у наш час гріють і скручують тільки вручну, що, звісно ж, гарантує вищі якісні та смакові показники.
Особливість оолонгів ще полягає і в тому, що внаслідок такого складного техпроцесу виготовлення їх практично нереально підробити, що, звісно ж, позитивно позначається на виробниках, бо їм не доводиться боротися з плагіатом і можна тримати пристойну ціну на свій товар. Історія чаю улунів не така вже й давня - всього близько 350 років, саме тоді винайшли таку технологію обробки сировини. Зазвичай гідний рівень цих чаїв і їхня популярність на батьківщині зумовили той факт, що їх досить часто використовують для проведення традиційних китайських чайних церемоній.